часте причащення необхідне для життя душі

Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського «Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн».

---

Як зазначає Симеон Солунський, «Божественна Літургія – це служба, мета якої – священнодія Самого Пресвятого Тіла Христового й Крові і щоб дані вони були для причащення всім вірним. І, як така, мета її полягає лише в причащенні».

Святий Миколай Кавасила, єпископ Діррахійський, пише: «Справа святої служби Священних Таїн – це переосутнення Божественних Дарів у Божественні Тіло й Кров. Мета ж її – щоб вірні були ними освячені» (Тлумачення Літургії, гл. 1).

Мудрий Іов, про якого свідчить святий Фотій у своїй «Бібліотеці», у книзі «Про таїнства» так говорить: «Уся священна служба розуміється як причащення Святинь, оскільки мета її, і призначення, і справа – причащення животворчих і страшних Таїн і Святинь».

Гавриїл Філадельфійський у книзі «Про Таїнства» каже, що Божественна Літургія звершується заради трьох причин. По-перше, на славу й похвалу Бога й Спасителя нашого, і на згадку про Смерть і Воскресіння Його, як Сам Він сказав: «Це чиніть на спомин». По-друге, заради упокоєння й освячення душ померлих благочестивих православних християн. І по-третє, заради живих. Отже, коли звершується Божественна Літургія на славу і на похвалу і на згадку про Смерть і Воскресіння Господа нашого, у вірі померлі наші брати отримують від Бога спокій і освячення, наскільки це можливо.

Живі ж вірні, які не причащаються Божественних Таїн на Літургії, дивуюся, як можуть освятитися. Святий Кавасила каже, що вони не освячуються. І послухай знову його: «Якщо душі підготовлені й готові причаститися, а Господь, Який освячує і [все] звершує, завжди прагне освячувати і любить Себе віддавати кожному, тоді що може перешкодити причащенню? Звісно, ​​ніщо.

Однак хтось запитає: «Якщо хтось із живих, маючи в душі блага, про які йшлося, не приступить до Таїн, чи не отримає він попри все освячення [від Літургії]?» [На таке запитання ми відповідаємо, що] це може одержати не кожен, проте лише той, хто не може приступити до Таїн тілесно, як це відбувається і з душами померлих. Якщо ж хтось може, але не приступає до Трапези, щоб спромогтися освячення від неї, то для такого одержати освячення [від Таїн] цілком неможливо: не тільки тому, що він не приступив, але тому, що не приступив, будучи в змозі це зробити». Іншими словами, будучи в стані підійти [причаститися], знехтував [Таємницями] або виявив недбальство і тому не підійшов.

Відповідно до цього, не тільки те, що ми досі говорили, зобов'язує кожного християнина, який не має перешкоди, невпинно причащатися: Божественне Причастя саме по собі, якщо ми замислимося, приваблює кожного насолоджуватися ним постійно, адже є, просто кажучи, складовою частиною життя душі. Подивимося тепер, що це означає.

Складовою частиною схоластичні богослови називають ту річ, без якої неможливо відбутися тому, що відбувається. Так, наприклад, у житті людини складовою частиною є дихання, оскільки без нього неможливо вижити людині.

Окрім цього, необхідне харчування для тілесного складу. І як часте дихання необхідне для життя, а харчування потрібне, щоб будувати тілесне єство, так і часте причащення необхідне для життя душі й складу її сутності. Або, щоб сказати краще, набагато й незрівнянно потрібніше, ніж інше.

І покличемо тепер у свідки Василія Великого, основу праведних догматів Церкви, щоб він нам сказав: «Необхідне для життя вічного причащення Тіла і Крові Христових» (Моральні правила, 21). І також: «Необхідно відродженому хрещенням живитися потім причащанням Божественних Таїн. Адже нам потрібно надалі харчуватися їжею вічного життя, котру нам передав Син Бога Живого» (Про Хрещення. Кн. 1, гл. 3).

І на запитання якоїсь жінки на ім'я Кесарія Патриція, він відповідає в одному зі своїх листів: «Прилучатися кожного дня і причащатися Святого Тіла й Крові Христових добре і корисно, тому що Сам [Господь] чітко говорить: «Той, хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, має вічне життя». Хто ж сумнівається, що причащатися життя безперервно є не що інше, як жити різноманітно?». Тобто жити всіма душевними та тілесними силами й почуттями.