Тіло Христове живить і формує нашу душу

Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського «Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн».

---

Монах Іов Сповідник говорить: «Якщо говорити про Святиню Причащення, то праведному і доброчесному християнинові добре, і справедливо, і природно часто освячуватися і вдаватися до цієї Святині, і жадати її більше ніж ми бажаємо дихати. Тому кожен має дозвіл причащатися постійно, тож, якщо можливо, достойні не мають перешкоди причащатися навіть щодня».

Геннадій, патріарх Константинопольський, дуже мудро пояснює, наскільки необхідне для християнина Святе Причастя, зазначаючи: «І нині Таїнство дає своїм причасникам успіх життя за Христом. Те, що здійснює тілесно видима частина таїнства [тобто хліб і вино для тіла], те саме воно таємниче і невидимо звершує в душі. Бо Тіло Христове живить і формує нашу душу, подібно до того, як хліб чинить це для тіла. Як ми відроджуємося, коли приймаємо Хрещення і благодатне буття одержуємо замість буття гріховного, так і коли живимося Таїнством Причастя, ми отримуємо перебування в благодаті і досягаємо успіху. Подібно до того, як природний жар тіла усуває з нього властиву йому вологу, якщо тіло не отримує підтримку від їжі (тому їжею і питтям добре зберігається склад тіла і відновлюється та волога, яку тіло втратило від жару, й іншим чином людське життя не може зберегтися навіть упродовж малого часу), так і жар злоби, поїдаючи душу зсередини, висушує благоговіння, і винищив би його цілком, якби душа не приймала цю духовну їжу, котра чинить опір згубній силі злоби і оновлює, вирощує в нас духовні дари Божі.

Тіло ж Христове, з одного боку живлячи нас, відповідно до своєї тілесної природи, з іншого боку, у відповідності до своєї чистоти, очищаючи і освячуючи, будучи поєднане з Божественною природою, в достатку подає нам духовну поживу, і ми, таким чином, споживаючи добре цю їжу, знову набуваємо духовного здоров'я й чистоти, яких нас позбавило тоді в раю споживання плоду забороненого дерева.

Необхідно було нам, що втратили споживанням тілесної їжі ту первісну чистоту й здоров'я, знову їх набути тілесною їжею. І слід було подібне зцілити подібним, а протилежне – протилежним. Адже обидві ці їжі тілесні: і та, що зіпсувала нас спочатку, і та, що зберігає здоров'я і духовне життя тепер. Однак ту їжу Бог нам забороняв, цю ж нині дозволяє і подає. Ту нам дав лукавий біс, цієї їжі Син Божий робиться не тільки порадником, а й служителем. Та їжа була здобута крадіжкою, а до цієї ми явно запрошуємося. У тій була прихована отрута злочину, а ця приховує в собі скарб незліченних благ» (Бесіда про Таємниче Тіло Христове).

Отже, брати мої, якщо вже необхідне для християн, котрі не мають перешкод, часте причащення, як було доведено на підставі свідчень, що ми подали раніше, то і для нас є великою необхідністю причащатися часто, щоб мати нам життя в собі, яке є Ісус Христос, і щоб нам не вмерти душевною смертю. Адже ті, які не споживають часто цю духовну їжу, звичайно, вмирають, хоч і здається, що живуть тілесно. Однак душевно вони мертві, бо відійшли від духовного й істинного життя, яке приносить Святе Причастя.

І як немовля, коли народжується, плаче і просить з великим бажанням їжу й молоко, а коли не їсть, не має апетиту, то це ознака, що воно хворе і перебуває в небезпеці померти, так і ми повинні мати бажання споживати Святе Причастя, духовну поживу, щоб нам оживлятися. У іншому випадку ми перебуваємо в небезпеці душевно померти.

З цієї причини божественний Золотоустий говорить: «Отже, не будемо недбалими, удостоєні такої любові й честі. Чи не бачите ви дітей, з яким бажанням вони прагнуть до материнських грудей, з яким прагненням їхні вуста хапають груди? З таким же завзяттям нехай приходимо і ми до цієї Трапези, до цих духовних грудей, і навіть з більшим жаданням. Вхопимося, як діти за материнську сорочку, за благодать Духа. І нехай у нас буде лише одна скорбота – не причащатися цієї їжі» (Бесіда 82 на Євангеліє від Матфея).