«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».
Той, Хто вищий за всіляке Ім'я у своїй Сутності, розкривається сотвореним «за образом» розумним істотам у безлічі іменах: Вічний, Всезнаючий, Всемогутній, Вседержитель; Світло, Життя, Краса, Мудрість, Доброта, Істина, Любов, Праведний, Спаситель, Святий, Освячення та інші. У кожному з них і через кожне з них ми відчуваємо дотик до нас Єдиного Бога, і через Його неподільність ми маємо Його всього. Так належить мислити, але водночас жодне з цих імен не дає нам повноти осягнення, «як Він є». Його Буття у своїй сутності перевершує всі Імена. І все ж Він продовжує відкриватися в Іменах.
Двадцять століть тому за нашим літочисленням прийшов Він, ТОЙ, Кого очікували народи, Логос Отця. Надсвітовий у Своїй Сутності Творець нашого єства прийняв «образ раба, зробившись подiбним до людей, i з вигляду став як чоловiк» (Флп. 2, 7). Безначальне Слово Отця «стало плоттю, і вселилося між нами» (Ін. 1, 14). Вічний проявив Себе в часі. Одкровення принесло нам нове Ім'я: ІСУС, Спаситель, або БОГ-СПАСИТЕЛЬ. Велике Світло увійшло в життя світу. Настала нова епоха. Священною була історія від Адама до Мойсея; священна вона з моменту Синайського богоявлення; тим більше священна вона з моменту приходу Христа.
Були і раніше ідеї про Бога-Спасителя, але з іншим змістом, в іншому вимірі, з незрівнянно меншою конкретністю. «Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло» (Мф. 4, 16).
Ім'я «Ісус» насамперед відкриває нам сенс або мету приходу Бога в плоті: «нашого ради спасіння». Прийняття Богом нашого єства вказує на можливість і для нас стати синами Бога. Наше синівство полягає в переданні нам божественної форми буття: «У Hьому живе уся повнота Божества тiлесно» (Кол. 2, 9). Після вознесіння Він сів праворуч Отця вже і як Син Людський. Ось як говорить Він сам: «Славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине; Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене. Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше від створення світу... Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них» (Ін. 17: 22-26).
