«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».
Ризикована боротьба з Богом: вона може привести до смерті, проте вона ж може зробити нас спроможними долати «стару людину», знівечену люциферичною гордістю.
Долати смиренням: «І людей перемагати будеш». Як? Смиренністю. «І сказав Яків: Боже отця мого Авраама і Боже отця мого Ісаака... Визволи мене від руки брата мого, від руки Ісава, тому що я боюся його, щоб він, прийшовши, не убив мене [і] матері з дітьми» (Бут. 32: 9, 11 ). «
Глянув Яків і побачив, і ось, іде Ісав, і з ним чотириста чоловік... А сам пішов... і поклонився до землі сім разів, підходячи до брата свого. І побіг Ісав до нього назустріч і обійняв його, й упав на шию його і цілував його, і плакали» (Бут. 33:1, 3-4). Пом'якшав Ісав, що ненавидів Якова, котрий обманом вкрав благословення батька їх Ісаака, яке належало йому (Ісаву). У Якові-Ізраїлі нам дається образ смиренного покаяння.
Чи не є духовна криза, що переживається у всьому світі, приготуванням до нового великого відродження? Адже те, що відбувається нині в душах окремих людей, може статися і в більшості душ. І це може прийти як потужний потоп, як сліпуча блискавка в опівнічній темряві. Даний нам відрізок історії може і повинен був стати періодом засвоєння нами буття в усіх його вимірах. Самі страждання наші стають у світлі цієї надії розгортанням перед нами величної картини: «День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку» (Пс. 18, 3), якщо проведені в молитві, яка досягає «кінця вселенної» ... «По всій землі розійшлося віщування (молитва) їх, і в кінці вселенної слова їх, і ніщо не сховається від тепла його» (слова молитви). Вона й нас зігріває і веселить. Вона є каналом, яким сповіщається одкровення Звище.
«Нехай буде Ім'я Бога нашого благословенне віднині і довіку».
Послідовність одкровення про Бога, представлена в Святому Письмі, значною мірою збігається з процесом нашого особистого прогресу: зростаємо ми в пізнанні подібно до праотців і отців наших. Спершу люди схоплюють поняття про Вищу Сутність. Згодом нові й нові атрибути Його стають пізнаваними для людського духу; і так надходить час страшного Синайського «АЗ ЄСМЬ» (Я Є СУЩИЙ) (Бут. 22, 14). У наступні віки поглиблюється досвід і розуміння, хоча і не досягає ще досконалості, аж доки не прийде Очікуваний.
