Про молитву: Розумне мовчання

«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».

---

«У трудi й у виснаженнi, часто без сну, в голодi i спразi, часто в постах, на холодi i в наготi… щоденні клопоти, турбота про всi церкви. Хто знемагає, з ким i я не знемагав би? Хто спокушається, за кого б я не палав би?» (2 Кор. 11: 27-29). І знову він же: «Нині, як і завжди, Христос буде звеличений у тілі моїм, життям чи то, чи смертю. Бо для мене життя - Христос, і смерть - придбання. Якщо ж життя по тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати. Тягнуть мене одне й інше: маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше, а залишатися в тілі потрібніше для вас. І оце знаю певно, що залишусь я, і пробуватиму з усіма вами, для вашого успіху і радості у вірі» (Флп. 1: 20-25).

У подібному розриві живуть обтяжені пастирським служінням. З одного боку - чітке усвідомлення, що немає користі людині, «якщо вона придбає весь світ, а душу свою занапастить» (пор.: Мк. 8, 36); з іншого - веління Господнє: «Ідіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мф. 28, 19). «Задарма одержали, задарма давайте» (Мф. 10, 8).

Паралельно з цим йде думка: найбільш нагальна потреба людського світу в тому, щоб знати СПРАВЖНЬОГО БОГА (Ін. 17, 3). Але як знайти Його? Отже, необхідно, щоб ЗНАННЯ Бога перебувало на землі, щоб люди не блукали, як вівці без пастиря. Це знання настільки важливе, що прп. Ісаак Сирін каже страшну річ, котра важко розуміється і не без болю сприймається: «Тих, що творять знамення, чудеса й сили в світі не порівнюй з тим, хто перебуває в безмовності з віданням. Бездієвість безмовності возлюби більше, аніж насичення голодних у світі і навернення багатьох народів до поклоніння Богові», (прп. Ісаака Сиріна Слово 56-е, стор. 280).

Полюбити зовнішню бездієвість безмовності більше, аніж годування голодних? Є два види спраглих: тілесно й духовно. «Ось настають дні, — говорить Господь Бог, — коли Я пошлю на землю голод, — не голод хліба, не спрагу води, але спрагу слухання слів Господніх. І будуть ходити від моря до моря і блукати від півночі до сходу, шукаючи слова Господнього, і не знайдуть його. У той день будуть сохнути від спраги красиві діви і юнаки, які клянуться гріхом самарійським і говорять: «Живий бог твій, Дан! І жива путь у Вирсавію!» — Вони впадуть і вже не встануть» (Амос. 8: 11-14).

Нині спостерігається скрізь сум'яття духу, невпинно зростає відчай. Книг видається як ніколи багато, але, на жаль, більшість з них має характер синкретичний, зі спробами склеїти в єдине ціле різнорідні елементи, часто в самій серцевині своїй суперечливі і практично несумісні; звідси множиться розгубленість.

Святий Ісаак Сирін покаяння і розумне мовчання вважав найбільш правильним шляхом до глибшого пізнання Бога і життя в Ньому. І саме це, що так рідко зустрічається на землі, вважав він найважливішим ділом. Утрата істинного богопізнання, даного нам Христом і Духом Святим, стала б нічим не компенсованою втратою для всього світу.