«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».
Молитва Іменем Ісуса дієва за всіх обставин
Хто дійсно вірить, що євангельські заповіді дані Єдиним Істинним Богом, той у самій цій вірі черпає силу для життя за образом Христа. Вірянин не дозволяє собі критичного підходу до слова Господнього, але себе ставить на його суд. Таким шляхом він пізнає себе як грішника і сокрушається через свій жалюгідний стан. Відсутність плачу за гріхи є показником того, що йому ще не відкрилося бачення того образу, за яким задумана людина перед сотворенням світу. Кожна людина, котра істинно кається, не шукає божественного споглядання: вона повністю зайнята боротьбою з гріхом, з пристрастями. Лише після очищення від пристрастей, хоча б ще недосконалого, природно і не насильно постають перед ним осяяні світлом духовні обрії, до цього часу потаємні, і розум і серце захоплюються любов'ю Божою. Тоді перебудовується наше єство, розбите падінням, і двері в сферу безсмертя відчиняються.
Шлях до святого споглядання лежить через покаяння. Доки володіє нами похмура гордість, невластива Богу, Світлу, в якому немає жодної темряви, доти ми не прийняті в Його вічність. Але пристрасть ця винятково тонка, і ми самі не в змозі розпізнати її присутність у нас до кінця. Звідси наша щира молитва: «Від тайних моїх очисти мене. І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого. Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій» (Пс. 18: 13-15).
Ніхто з нас, синів Адама, не бачить чітко своїх гріхів. Лише в час осяяння Божественним Світлом звільняємося ми від цих страшних кайданів. І якщо цього немає, то добре з плачем волати: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного».
