«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».
Ім'я Ісус було дане за одкровенням Звище. Воно виходить з вічної Божественної сфери, і аж ніяк не є вигадкою земного розуму, хоча і виражене тварним словом. Одкровення це акт - енергія Божества, і, як така, ця енергія належить іншому виміру й трансцендує космічні енергії. У своїй надсвітовій славі Ім'я Ісус - метакосмічне. Коли ми вимовляємо це Ім'я Христа, призиваючи Його до спілкування з нами, то Він, що все наповнює, дослухається до нас і ми входимо в живий контакт з Ним. Як предвічний Логос Отця, Він перебуває в нероздільній єдності з Ним, і Бог-Отець через Слово Своє входить у спілкування з нами. Христос Єдинородний - співвічний Син Отця, і тому каже, що «ніхто не приходить до Отця, як тільки через Нього» (пор.: Ін. 14, 6).
Ім'я Ісус означає Бог-Спаситель; як таке, воно може бути віднесене до Святої Трійці; можливе застосування його до кожної Іпостасі окремо. Проте в молитві нашій Ім'я Ісус вживається виключно як власне Ім'я Боголюдини, і розум наш звернений у цю мить увагою до Нього. «У Hьому живе уся повнота Божества тiлесно», - говорить апостол Павло (Кол. 2, 9). У Ньому не тільки Бог, але й увесь рід людський. Молячись Іменем Ісуса Христа, ми ставимо себе перед абсолютною повнотою і нетварного Першо-Буття, і буття тварного. Щоб увійти в сферу цієї повноти Буття, ми повинні вселити Його в себе так, щоб Його життя стало і нашим, через призивання Імені Його, згідно із заповіддю: Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного. «Хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом» (1 Кор. 6, 17).
Я зупинився на догматичному розумінні молитви Іменем ІСУСА значною мірою тому, що впродовж останніх десятиліть багато разів довелося мені зустрічатися із викривленим поглядом на практику цієї молитви. Найбільш неприпустимими є змішання її з йогою, з буддизмом і навіть з «трансцендентальною медитацією», і подібне. Радикальна відмінність усіх цих ухилень і християнства полягає в тому, що в основі нашого життя лежить Одкровення про Бога ОСОБИСТОГО: Я Є СУЩИЙ. Усі інші шляхи відводять розум людини від особистих взаємин між Богом і молитвеником в сферу абстрактного трансперсонального Абсолюту, в імперсональну аскетику.
