«Чернецтво Волині» продовжує переклад і публікацію книги «Архімандрит Софроній (Сахаров) - Про молитву. Про молитву Ісусову».
Початок справжнього визволення - в безсумнівному, всецілому прийнятті Одкровення: «Я Є СУЩИЙ»... «Я є Альфа й Омега, Перший і Останній» (Одкр. 1, 10). Бог - Абсолют Особистісний, Трійця єдиносущна і нероздільна; на цьому Одкровенні будується все наше християнське життя. Цей Бог призвав нас з небуття в життя це. Пізнання цього Живого Бога й проникнення в таємницю шляхів творчості Його звільняє нас від мороку наших власних ідей, що йдуть знизу, про Абсолют; це рятує нас від потягу, не усвідомленого, але все ж згубного, до відходу від будь-якого існування-буття.
Ми сотворені на те, щоб бути долученими до Божественного буття справжнього сущого. Христос вказав нам цей довгий шлях: «Вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя» (Мф. 7, 14). Осягаючи глибини мудрості Творця, ми приймаємо страждання, в яких здобувається вічність Божа. І коли осяює нас Світло Його, тоді ми поєднуємо в собі споглядання двох кінців безодні: з одного боку, морок пекла, з іншого - торжество перемоги. Ми буттєво вводимося в сферу Божественного нетварного Життя. І пекло втрачає владу над нами. Нам дається благодать жити у стані Втіленого Логосу - Христа, що сходить у пекло як Переможець. Ми тоді, силою Його любові, охоплюємо все творіння в молитві:
«Ісусе, Вседержителю Благий, помилуй нас і світ Твій».
Одкровення Особистісного Бога всьому надає цієї дивовижної властивості. Буття не є якимось детермінованим космічним процесом, а Світлом невимовної любові Божественних і сотворених особистостей. Вільний рух духів, сповнений розумного усвідомлення всього сущого й самосвідомості. Поза цим немає сенсу ні в чому, а тільки смерть. Молитва ж наша стає живою зустріччю нашої сотвореної особистості з Особистістю Божественною, тобто абсолютного виміру. І виражається вона зверненням до Слова Отця:
