Причастя: даремно звершується щодня літургія

Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського "Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн".

---

Отже, на підставі всього цього священного чину Божественної Літургії я прошу вас, брати мої, скажіть мені зі страхом Божим і прислухаючись до совісті у вашій душі, чи не очевидно, що ті християни, які приходять на Літургію, зобов'язані причащатися часто? Чи не мають вони обов'язку робити це і щоб була явлена ​​Літургія як спілкування, зібрання й трапеза, і щоб вони не порушували того, у що вірують і що сповідують?

А якщо вони не причащаються, як самі зізнаються, то боюся, чи вони не є порушниками? І тому я не знаю, чи мають істинний чин і чи доречно те, що їх запрошує священик, а також інші слова, священнодійства й устав, який буває на Літургії? Тому що всі як один відступають і не немає жодного християнина, який виконав би їх і прийняв би запрошення священика або, щоб сказати краще, Бога, але [кожний] відходить від Святині ні з чим, не прийнявши її і не підійшовши, щоб причаститися.

Тому і божественний Золотоустий, дотримуючись священних Правил святих Апостолів і святих Соборів, про які ми сказали раніше, особливо ж розмірковуючи про всі ці священнодії Божественної Літургії і бачачи, що вони мають на меті причащення вірян, приходить до судження, що ті, котрі приходять на Літургію і не причащаються, не варті й самого входу до храму.

Він каже: «Я бачу, що багато причащаються Тіла [і Крові] Христових просто так і як трапиться, керовані, швидше, звичаєм і законницьким ставленням, а не розумним міркуванням. Адже коли прийде час святої Чотиридесятниці, кожен, яким би він не був, тобто гідним чи негідним, причащається Таїн. Так само кожен робить і коли прийде день Богоявлення, навіть якщо йому не час причащатися.

Однак ні Богоявлення, ані Чотиридесятниця не роблять людей гідними причащення, а роблять їх достойними щирість і чистота душі. З цієї чистотою душі ти можеш причащатися щоразу [коли присутній на Літургії], а без неї не причащайся ніколи, бо, як каже [Павло], щоразу, коли ви це робите, сповіщаєте смерть Господа, тобто чините спогад вашого власного спасіння й благодіяння, яке щодо вас здійснено.

Подумай: скільки праці докладали ті, що споживали від жертвоприношень старого закону. Чого вони тільки не робили! Чого не вживали! Вони постійно очищалися. Ти ж, маючи намір причаститися тієї Жертви, перед якою тремтять ангели, очищення обмежуєш проміжками часу. І як ти постанеш на суд Христів, якщо насмілюєшся причащатися з оскверненими руками й вустами?

Бачу, що відбувається великий безлад у цій справі. Адже в інший час ви не причащаєтеся, хоча буваєте часто й чистими, а коли надходить Пасха, навіть якщо вчинили якесь зло, насмілюєтеся і причащаєтеся. О, поганий звичай! О, злий забобон!

Даремно звершується щодня Літургія, даремно ми стоїмо у вівтарі – ніхто не підходить причаститися. Кажу це не для того, щоб ви причащалися просто так і як-небудь, але щоб ви робили себе гідними.