Невпинне причащення: свобода лише силою Христа здобувається

Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського «Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн».

---

Отже, брати мої, якщо робитимемо так, як нас наставляють божественні отці, і причащатися часто, то не лише Божественну благодать ми матимемо помічником і співробітником у цьому малочасовому житті, але будуть нам допомагати і ангели Божі, і сам Владика ангелів, а крім того, далеко відкинемо від себе супротивників-бісів, як каже божественний Золотоустий: «Як леви, що дихають вогнем, так ми відходимо від цієї [Святої Трапези], ставши страшними для диявола, маючи в собі і нашого Главу Христа, і любов, яку Він дав нам. Ця Кров робить сяючим царський образ нашої душі, народжує невимовну красу, не дає зів'яти шляхетності в душі, зрошуючи її невпинно і живлячи. Ця Кров, достойно прийнята, подалі жене від нас бісів, а ангелів приваблює, разом з Владикою ангелів. Адже біси тікають, коли бачать Владичну кров, а ангели збираються. Вона — спасіння наших душ, Нею радіє душа, Нею прикрашається, Нею зігрівається, Вона робить наш розум світлішим від вогню, Вона робить нашу душу чистішою за золото. Ті, хто причащаються цієї Крові, стоять разом з ангелами і вишніми силами, зодягнені в той самий, що й у них, царський одяг, і зброю маючи духовну. Проте я не сказав ще про найбільше: ті, хто причащається, зодягнені в Самого Царя» (Бесіда 46, 3 на Євангеліє від Іоана: Св. Иоанн Златоуст. Творения. Т. 8. Кн. 1. СПб., 1902 (репринт: М., 2002). С. 304-305).

Бачиш, любий мій брате, скільки чудесних дарунків ти отримуєш, якщо часто причащаєшся, бачиш, як при частому причащенні просвітлюється розум, світлішає мислення, очищаються всі сили душі? А якщо ти прагнеш умертвити і тілесні пристрасті, причащайся часто і насолодишся цим. У цьому нас засвідчує Кирило Олександрійський: «Віруючий у благословенне Причастя не тільки від смерті, але й від хвороб, що перебувають у нас, позбавляється. Бо Христос, Який приходить до нас, присипляє в наших членах несамовитий закон плоті і оживляє благоговіння до Бога, а пристрасті умертвляє».

Таким чином, без частого причащення ми не можемо звільнитися від пристрастей і зійти на висоту безпристрасності. Так і ізраїльтяни: якби вони не захотіли споживати пасху в Єгипті, не змогли б з нього звільнитися.

Єгипет же означає життя пристрасне. І якщо ми не причащаємося невпинно Чесного Тіла і Крові нашого Господа (якщо було б можливим, то й щодня), ми не в змозі звільнитися від мислених фараонітів. Божественний Кирило Олександрійський саме так і говорить: «Те, що ізраїльтяни, будучи рабами і працюючи під керівництвом єгиптян, здійснили [тобто закололи ягня і з'їли паску], це означає, що душа людини не може інакше прийти до свободи і уникнути тиранії диявола, окрім як причащенням Христа. Адже Він Сам сказав: «Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними». І знову говорить цей святий: «Ті, що принесли в жертву ягня, зробили це, прообразуючи Христа, тому що іншим чином звільнитися не могли», оскільки свобода лише силою Христа здобувається.

Отже, якщо і ми хочемо втекти з Єгипту, тобто від гнітючого й переслідуючого нас гріха, і від фараона, тобто мисленого тирана, як говорить Григорій Богослов, і хочемо успадкувати землю серця й обітниці, тоді повинні і ми, подібно до ізраїльтян, які мали вождя Ісуса Навина, мати Господа нашого Ісуса Христа за допомогою частого причащення, щоб перемогти хананейців та іноплемінників (незліченні пристрасті плоті), і гаваоніти (оманливі помисли), щоб нам оселитися в місті Єрусалимі, що означає священний мир (на відміну від світського миру), за словами нашого Господа: «Мир Мій даю вам; не так, як світ дає. Я даю вам» (Ін. 14, 27). Тобто: «Учні Мої, Я вам даю Мій мир священний і святий, не такий, як мир світський, який часто має на меті зло».

Перебуваючи в цьому священному мирі, ми удостоїмося отримати в нашому серці заручення Духа, як і апостоли, залишаючись у Єрусалимі за наказом Господнім, отримали довершеність і благодать Духа в день П'ятидесятниці. Адже мир – це дар, який вміщує всі інші божественні дарування, і в мирі живе Господь, адже, як говорить пророк Ілля, не у великому й сильному вітрі був Бог, не в землетрусі, не у вогні, а у віянні тихого і мирного вітру – там був Господь (див.: 3 Цар. 19, 11-12).