Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського «Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн».
Заперечення 6
Деякі наводять з приводу Божественного Причащення вислів Притчі: «Знайшов ти мед, – їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його» (Притч. 25, 16), - що означає: коли знайдеш мед, їж в міру, щоб не пересититися ним і не виблювати його.
На цей софізм нам і відповідати соромно. Адже під споживанням меду не можуть розумітися Божественні Таїни, оскільки під цим, згідно з Григорієм Синаїтом та іншими отцями, розуміється розумне споглядання. Якщо ж вони сприймають цей вислів як таке, що говорить про Божественні Дари, то я віддаю перевагу слухати самого Автора притч, який говорить мені: «Їж, сину мій, мед, тому що він приємний, і стільник, який солодкий для гортані твоєї: таке і пізнання мудрости для душі твоєї. Якщо ти знайшов її, тобто майбутнє, і надія твоя не втрачена» (Притч. 24, 13-14). Іншими словами, їж мед, сину мій, щоб насолодилися уста твої, бо солодкі стільники; так ти пізнаєш премудрість у своїй душі, і якщо знайдеш її і приймеш, то кончина твоя буде доброю і надія на Бога не покине тебе.
Однак ці люди мали б нам сказати, як вони розуміють слова «скільки тобі потрібно». Адже в нас немає іншої міри, крім священних Правил апостолів і всієї Церкви Христової, які говорять, щоб ми причащалися, якщо можливо, щодня або чотири рази на тиждень, як мислять Василь і божественний Золотоустий, або щонайменше щосуботи і щонеділі й інші святкові дні. Так, Апостол наказує чоловікові і дружині утримуватися одне від одного в ці дні, щоб вони причащалися Божественних Таїн, кажучи: «Hе ухиляйтеся один вiд одного, хiба за згодою, до часу, щоб перебувати в постi та молитвi» (1 Кор. 7, 5).
А божественний Тимофій Олександрійський говорить: «Необхідно утримуватися в день суботній і недільний, бо в ці дні духовна жертва приноситься Богові» (Відповідь 13).
Іншими словами, чоловік і дружина нехай оберігають себе від подружнього зв'язку в суботу та неділю, тому що в ці дні підноситься духовна Жертва, тобто звершується Божественна Літургія, і вони мають причаститися.
І божественний Григорій Солунський говорить про свята: «Перший день тижня, званий днем Господнім (грецькою воскресний день зветься Κυριακη΄ – день Господній), оскільки він присвячений Господу, що в цей день воскрес з мертвих, і передвістив нам спільне Воскресіння, і засвідчив нам його, у Воскресінні, коли скасується всяка земна справа, – цей день тижня освячуй і всяку житейську справу в цей день не твори, крім найнеобхіднішого. І своїм підлеглим і своїй сім'ї надавай відпочинок, щоб усі разом ви прославляли Того, Хто спокутував нас від смерті, і Того, хто воскресив із Собою наше єство: щоб ти пам’ятав життя майбутнього віку і вивчав усі заповіді та виправдання Господні. І щоб ти досліджував себе, чи ти не переступив або не пропустив ти щось з них, щоб ти виправляв себе в усьому. І щоб ти перебував у цей день у храмі Божому, брав участь у завершуваних цього дня богослужбовому зібранні і причащанні Святого Тіла і Крові Христових, зі щирою вірою і неосудженою совістю. І щоб поклав ти початок суворішого життя, і оновлював себе, і готував себе до прийняття майбутніх вічних благ. І таким чином ти освячуватимеш суботу, суботуючи тим, що не чиниш зла. А до неділі ти приєднай і встановлені великі свята, роблячи в ці дні те саме і утримуючись від того самого» (Декалог законоположення Христового. Заповідь 4; Св. Григорий Палама. Десятисловие христианского законоположення, заповедь 4. Добротолюбие. М., 1900. Т. 5. С. 285 (§ 8), Альфа и Омега. № 2(16). 1998. С. 73-74).
