Продовжуємо переклад книги преподобного Никодима Святогорця і святителя Макарія Коринфського «Книга душекорисна про невпинне причащення святих Христових Таїн».
Заперечення 7
Деякі, побоюючись атеїзму, називають єрессю те, коли хтось постійно причащається. Вони кажуть, що як ті, хто приймає Хрещення поза переданням Церкви, є єретиками, так є єретиками і ті, хто постійно причащається.
Ми, правду кажучи, не знаємо, що й відповісти на ці зухвалі слова. Хіба тільки те, що, згідно з цією думкою, єретиками є не тільки всі ті святі, які спонукали вірних приступати до Божественного Причастя, але й ті, хто приймає їхні слова. А також – о хула! — і всі священики, які щоденно служать і причащаються. Більше всього – святий Аполлос, який був широко відомий своєю святістю і мав у послуху п'ять тисяч учнів. Про нього пише божественний Ієронім, який сам прийшов і бачив його: «Після того як ми звершили молитву, вони, вмивши нам ноги і поставивши трапезу, дали нам цілування душевне і тілесне, тобто ми разом з ними причастилися Божественних Таїн, що вони роблять щодня.
Далі, після трапези, ми відпочивали, а вони, віддалившись у пустелю, молилися уклінно до ранку, доки не настав час церковного зібрання. І після дев'ятої години і вечірні вони причащалися, а після причащення деякі сідали їсти, окремі ж, ревніші, віддалялися в безмовність, живучи тільки силою Священного Причастя. Вічнопам’ятний старець дав нам багато душекорисних настанов, особливо про те, щоб ми щодня причащалися Божественних Таїн і приймали мандрівників як ангелів Божих, подібно до Авраама, Лота й інших таких же, бо на цих двох заповідях весь Закон і Пророки утверджуються» (Мф. 22, 40).
Отже, оскільки весь лик божественних отців, за загальним визнанням, складають святі й справжні раби Христові, то звідси випливає, що ті, хто висовують таке заперечення, яке суперечить вищесказаному, протиставляють себе і апостолам, і Вселенським і Помісним святим Соборам, а також і святим отцям. І не тільки їм, а й самому Господу, Який говорить: «Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має життя вічне», а також: «Це творіть на спомин про Мене» , тобто кожен день і завжди, як то тлумачить божественний Золотоустий, про що ми говорили раніше.
Святий Тимофій Олександрійський навіть біснуватим дозволяє причащатися щонеділі, якщо вони не хулять Божественні Дари. Він говорить: «Вірний біснуватий, якщо не порушує Таїни, ані хулить іншим якимось чином, то нехай причащається, але не кожен день: досить для нього тільки в неділі». (Авва Кассіян у «Евергетиносі» говорить, що Святе Причастя подавалося біснуватим і ніколи не заборонялося для них древніми старцями, і що Святі Дари даються не в їжу бісові, а, швидше, для очищення душі і тіла і на попалення злого духа, що перебуває в членах тіла людини, і якщо ми забороняємо причащення біснуватим, то даємо цим бісові частіше і важче в них діяти через позбавлення їх Божої допомоги, що подається від Божественного Причастя»).
І тоді як божественні отці не тільки здорових, але й біснуватих приймають безупинно в Причащенні Божественних Таїн, ці благословенні навіть тих, хто перебуває в здоровому глузді, не приймають, але вимагають, щоб вони виглядали законнішими за закон.
