Добро творіть тим, хто ненавидить вас

22 червня Євангеліє - про те, що потрібно любити ворогів, робити їм добро й молитися за них.

Євангельські читання 22 червня

Євангеліє від Матфея, 5, 42-48

42 Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.

43 Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. 44 А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, 45 щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. 46 Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? 47 І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?

48 Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.

Толкова Біблія

42 Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.

(Лк. 6:30, де та ж думка висловлена ​​трохи інакше: "Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай").

Йдеться, очевидно, про майнові відносини і ні про що інше. Тому міркування про те, що ця заповідь не повинна виконуватися буквально, і що не у всіх випадках прохання можуть бути задоволені, напр., коли дитя просить ніж, щоб зарізатися, видаються зайвими.

43 Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.

Перше речення заповіді запозичене з Лев. 19:18; другого речення: «ненавидь ворога твого» немає в стародавньому єврейському законі, і Спаситель посилається тут або на пізніші постанови Ездри, або ж на постанови книжників, спрямовані до того, щоб розвинути в іудеїв людиноненависництво. Adversus omnes alios hostile odium - ворожа ненависть до всіх інших (Тацит Іст. V: 8) з боку іудеїв була добре відома тодішнім язичниками, які і самих іудеїв ненавиділи.

44 А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,

(Лк. 6:27, 28).

У тексті досить сильні розбіжності. Вираз «благословляйте тих, хто проклинає вас» випущено в Сін., Ват., Вульгаті і деяких інших латин. перекладах, у Тішенд. і Вестком. Хорта, і є у recepta, майже всіх курсивних, Златоуста, Феодорита, Феофілакта і багатьох інших. Вираз «любіть ворогів ваших» випущено в Сін., Ват., але є в recepta, майже у всіх курсивних, Вульгаті і Пешіто. Нарешті «за тих, хто вас» випущена в Сін., Ват., У Тішенд, і Вест. Хорта; але є у recepta, майже у всіх курсивних, древніх лат. і Пешіто.

Таким чином, в кращих кодексах зазначених слів немає; але зате на користь їх переважна більшість рукописів і цитат у церковних письменників. Багато екзегетів думають, що слова ці інтерполювати з Лк. 6:27, 28. Порівнюючи текст Матфея і Луки знаходимо, що, якщо не звертати уваги на перестановки, він однаковий у того й іншого євангелиста. Але інші екзегети тримаються інших думок і кажуть, що підозрювати тут інтерполяцію немає достатніх підстав. Цан визнає текст справжнім, хоча і не висловлюється рішуче. Сенс зрозумілий.

Златоуст знаходить, починаючи з 39 стиха, дев'ять ступенів, за якими Спаситель зводить нас все вище і вище - «на самий верх чесноти». «Перша ступінь - не допускати образи; друга, коли вона вже заподіяна, - не віддавати тим же злом кривднику; третя - не тільки не робити кривднику того, що ти зазнав від нього, але і залишатися спокійним; четверта - піддавати себе самого злостражданням; п'ята - віддавати більше, ніж скільки хоче взяти кривдник; шоста - не плекати до нього ненависті; сьома - навіть любити його; восьма - благодіяти йому; дев'ята - молитися за нього перед Богом». Подібне вчення не було чуже і язичникам. Так, відомі буддистські вислови:

«Перемагай гнів відсутністю гніву,

Перемагай несправедливість добротою,

Перемагай підлу людини благодіянням,

А брехуна - істиною».

45 щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.

Мова дуже тонко і непомітно переходить знову в ряд вітань, що властиво блискучій ораторській мові. Робиться наче перерва, і оратор дає можливість зітхнути своїм слухачам. Спаситель прирівнює тепер їх до синів Отця Свого небесного і вони повинні чинити так, як робить їх Отець, наслідувати Його. А Отець наказує, щоб сонце сходило над злими й над добрими, і посилає дощ на праведних і неправедних. У Сенеки знаходять чудову паралель цих слів Христа: «si deos imitaris, da et ingratis beneficia; nam et sceleratis sol oritur, et piratis patent maria» (якщо будеш наслідувати богам, зроби і невдячним благодіяння, тому що і для злодіїв сходить сонце і морським розбійникам відкриті моря).

46 Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять?

Лк. 6:32, "митарі" замінені у Луки словом грішники.

Слово «митарі» нашого і слов'янського текстів менш імовірне, ніж «язичники», наявне в Сін. BD, близько 18 курсивних, здебільшого латинських перекладах, Вульгаті та ін. і прийняте Тішендорфом, Вестком. Хортом і видавцями англійської Біблії. В тому й іншому випадку сенс майже однаковий, тому що митарі вважалися фактично не кращими язичників. Учні Христа повинні бути вище книжників і фарисеїв, але якщо вони будуть любити тільки тих, які їх люблять, то не стануть вищими навіть язичників (або митарів), які так роблять за природним законом любові, вкладеним в людину.

47 І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?

Слово «братів» вжито тут, очевидно, в загальному значенні - близьких людей, співвітчизників та ін. Це - більш правильне читання, ніж «друзів» (filouj), що зустрічається більш ніж в 150 курсивних рукописах. Брати протиставляються «язичникам» (в інших кодексах - «митарям»). Різниця за змістом в читаннях занадто незначна, щоб на ній зупинятися. Вказується, звичайно, на найближче знайомі слухачам Христа східні звичаї. Німецький тлумач Єванг. Матфея Меркс наводить кілька пояснювальних прикладів привітань з сучасного східного життя.

48 Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.

У Лк (Лк. 6: 33-36) є доповнення, яких немає у Матфея, і взагалі промова викладається трохи інакше. Заключний стих у Луки (36): «Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний», подібний за конструкцією з 48 Матфея... Слово τέλος (досконалий) зустрічається з євангелистів тільки у Матфея два рази (ще Мф. 19:21), але кілька разів у Ап. Павла, Якова та один раз в 1 Ін. 4:18. Походить від τέλος - в сенсі досягнутої мети, вживається щодо жертовних тварин, що не мають тілесних недоліків, про дорослих людей, в їх відмінності від немовлят, і в моральному сенсі означає досконалість, повноту, бездоганність, непорочність. Слова Спасителя мають ясний зв'язок з Мф. 5:45, де, перераховуються в повному обсязі не всі властивості Божі, а тільки благість. У цьому лише сенсі і могли зрозуміти мову Христа Його слухачі.

---

Послання до римлян святого апостола Павла, 1, 7-12

7 усiм, що перебувають у Римi, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

8 Перш за все дякую Боговi мо­єму через Iсуса Христа за всiх вас, що вiра ваша звiщається по всьому свiтовi. 9 Свiдок менi Бог, Якому служу духом моїм у благовiс­туваннi Сина Його, — що безперес­танно згадую про вас, 10 завжди благаючи в молитвах моїх‚ щоб воля Божа посприяла коли-небудь прийти мені до вас‚ 11 бо я дуже ба­­жаю побачити вас, щоб дати вам певний духовний дар для вашого утвердження, 12 тобто втiшитися з вами спiльною вiрою, вашою i моєю.

Толкова Біблія

Всім. Цим додаванням Павло розширює коло осіб, яким він посилає своє послання. Очевидно, що в Римі були і християни з іудеїв.

Улюбленим Божим. Бог любить всіх людей (Ін. 3:16), але по відношенню до невіруючих любов Божа може бути тільки жалістю, а не тим тісним внутрішнім спілкуванням, в якому Бог перебуває з Своїми чадами - віруючими.

Визнаним святим. Так називає він християн для того, щоб показати, що вони святі, тобто відділені від гріховного світу за покликанням Божим, яке служить для них запорукою в міцності цієї святості.

Благодать вам і мир. Під благодаттю тут слід розуміти любов Божу, яка виявляється все в нових і нових проявах серед віруючих; мир же - це почуття повного душевного заспокоєння, яке дає людині свідомість свого примирення з Богом.

Від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. Любов Бога і любов Христа - різні: та - любов Отця, ця - любов брата. Христос любить людей своєю любов'ю (Рим. 5:15). Показуючи ж, що податель дарів є не тільки Отець, а й Син, Апостол, за поясненням блаж. Феодорита, "навчає нас рівності Отця і Сина".

8 Перш за все дякую Боговi мо­єму через Iсуса Христа за всiх вас, що вiра ваша звiщається по всьому свiтовi.

Апостол майже всі свої послання починає подякою Богу за процвітання тієї церкви, до якої він пише послання. Особливо виокремлює при цьому ту обставину, що про навернення багатьох римлян до віри в Христа говорять у всьому світі. Апостол цим вказує на велику користь, яку цей факт повинен мати в справі поширення християнства: провінції, очевидно, будуть наслідувати приклад столичного міста! [Дейсман, втім, бачить тут вказівку ​​тільки на світ християнський, на суспільство віруючих у Христа, яке жваво цікавилося тим, як прийнято Євангеліє в Римі ... с. 40].

Бога мого. Цим виразом Апостол вказує на особистий свій досвід, яким він переконався у Божій любові, зокрема, до нього, нелюда (1 Кор. 15: 8).

Ісусом Христом. Апостол возносить Богу подяку через Христа, як Главу Церкви і як свого Главу.

9 стих.

Апостол підтверджує прикликанням Бога у свідки, що він невпинно, при всіх своїх різноманітних заняттях, згадує про римлян.

Служу - грец. слово, тут поставлене, означає, власне, богослужбову дію (пор. Рим. 15:16). Так високо ставить Апостол справу проповідування про Христа!

Духом моїм, тобто всім своїм внутрішнім єством.

У благовiс­туваннi Сина Його, тобто (служу), проповідуючи про Сина Божого.

Щоб дати вам певний духовний дар для вашого утвердження.

Апостол хоче послужити їм одним з численних духовних дарів, якими він володів (пор. 1 Кор. 12:26).

Павло… відсовує свою особистість в тінь і висуває на перший план тільки результат своєї діяльності, тому що, на його переконання, зміцнює християн сам Бог.

12 стих.

Тобто = "або, щоб висловитися правильніше ...".

Втішитися з вами. Зміцнюючи інших у вірі, Апостол разом з цим зміцнював і себе самого. Таке зміцнення йому, ймовірно, потрібно було тоді, зважаючи на деякі його невдачі (пор. Діян. 28:15).

Спiльною вiрою - грец. слово, що тут стоїть, вказує на взаємодію, в силу якої віра Апостола мала впливати на віру римлян і віра римлян - на віру Апостола.